вовчок соняшниковий

вовчок соняшниковий (Укр. Вовчок соняшниковий) — Orobanche cumana.

Паразитичне квіткове рослина, поширена майже в усіх районах вирощування соняшнику, проте найбільшої шкоди завдає в районах лівобережжя Лісостепу і Степу, особливо в посушливі роки. В даний час в Україні до районування допускаються тільки стійкі до існуючих рас вовчка сорти і гібриди соняшнику.

Вовчок перейшла на соняшник з полину і вже більше 150 років вражає цю культуру. Паразит харчується виключно за рахунок рослин соняшнику, оскільки не утворює власної кореневої системи і, не маючи зеленого листя, не здатний до асиміляції.

Насіння вовчка в ґрунті проростає під впливом виділень сходів соняшнику. При цьому паросток проникає в корінь соняшнику, з часом в цьому місці утворюється потовщення – «бульби» (бульбочки) з присосками. З них пізніше розвиваються судини паразита, злиті з судинами кореня соняшника. Із зовнішнього боку потовщення утворюється брунька, з якої розвивається стебло паразита. Воно з'являється на поверхні грунту поруч із зараженою вовчка рослиною-господарем на початку цвітіння соняшнику. Стебло м'ясистий, потовщений біля основи, які не гіллясте, білуватий, з часом буріє, висотою 40-50 см. Листя лускаті, безхлорофільні, чергові. Квітконіс колосообразний, квітки великі, фіолетового кольору. Плід – двостулкова коробочка, в якій утворюється до 2 тис. Дуже дрібних (0,4 мм) і легких (маса 1000 насінин становить 0,001 г) насіння.

На кожному квітконосі формується до 40 коробочок, одна рослина продукує 60-100 тис. Насінин. Завдяки легкості насіння вовчка переноситься вітром на великі відстані. Життєздатність насіння в грунті зберігається до 8-12 років, але проростає воно тільки під впливом кореневих виділень рослини-господаря. Для проростання насіння необхідна вологість грунту в межах 70-85% (тривале перебування його в насиченою вологою грунті тягне до втрати схожості). Оптимальна температура для проростання насіння і розвитку проростків вовчка + 16˚С … .. + 25 ° С. При температурі нижче + 10˚С і вище +35 ˚С насіння вовчка не проростає. Сприяють ураженню паразитом посушливі погодні умови, скорочення періоду ротації соняшнику в сівозміні (менше 8 років), порушення агротехнічних правил обробки грунту, перенасичення сівозмін культурою соняшнику.

Шкідливість проявляється в зниженні врожайності соняшнику внаслідок паразитарного харчування – поселяясь на коренях рослин, вовчок зневоднює і інтоксіцірует їх. Шкідливість вовчка залежить від кількості квітконосів паразита на заражених рослинах – при 30 квітконосах на одній рослині урожай насіння соняшнику знижується в 7 разів, а при 60 і більше – він майже відсутній. В даний час ідентифіковано 9 рас паразита (A, B, C, D, E, F, G, H, I), які відрізняються здатністю вражати різні генотипи соняшника. Е.М. Плачек першої встановила, що стійкість до раси А контролюється одним домінантним геном Or. У наступних дослідженнях були ідентифіковані вже 5 фізіологічних рас вовчка (A, B, C, D, E), стійкість до яких контролювалися незалежними генами Or₁, Or₂, Or₃, Or₄, Or_5. В даний час визначено ще 4 раси вовчка – F, G, H, I. У молекулярної генетики соняшнику на сьогодні досягнуто певних успіхів в генетичному картуванні генів стійкості до вовчка, яка контролюється 7 генами (Or₁-Or₇). В результаті іспользаванію класичного генетичного аналізу було показано, що в більшості випадків стійкість до вовчка має моногенний домінантний тип спадкування. З усіх відомих генів найбільш детальний молекулярний аналіз був проведений для гена Or_5. Так для цього гена було ідентифіковано 5 локусів SCAR і 1 локус RAPD. Найменша відстань між SCAR маркерами і функціональним геном було виявлено для RTS05 і склала 5,6 сМ.Відстань між SSR локусом CRT392 і Or₅ склала 6,2 сМ.

Найбільш ефективним і результативним методом створення стійких до вовчка форм є самозапилення рослин соняшнику на інфекційному фоні. При самозапилення до третього покоління інцухт виділяються біотипи, які не пошкоджуються, або частково уражаються вовчка.