Про кислотності грунту та вапнування

Досить часто можна почути нарікання садівників і городників, що рослини на ділянці, незважаючи на всі зусилля, ростуть погано. Не допомагають ні регулярні підгодівлі, ні розпушування, ні регулярні поливи і т.д. Така ситуація швидше за все свідчить про підвищену кислотність грунту і треба терміново вживати заходів … Найпростіший і найпоширеніший спосіб – вапнування грунту.Кислотність грунту (рН) Вважається нормальною, якщо вона знаходиться в межах рН5,6 – 7. Якщо кислотність вище «сімки», то така реакція вважається лужної, якщо нижче – кислої. Звичайно, краще реакцію визначати в агрохімлабораторії, принісши туди його зразки землі. Там точно скажуть, наскільки реакція лужна або кисле. Безумовно, для кожної рослини рівень кислотності свій і підходити до зниження кислотності потрібно вибірково. Так за нормами, прийнятним показником для переважної більшості кісточкових і обліпихи вважається якраз «сімка». Для яблунь, груш, смородини і агрусу 6-6,5, для малинників 5,5-6, а для садової суниці 5-5,5. Звичайно, для того щоб так точно визначити рН, без лабораторії не обійтися. Але приблизна ступінь кислотності ґрунту визначається і за деякими зовнішніми ознаками. Наприклад, білуватий, «попелястий», шар грунту, взятий з верхнього шару, свідчить про занадто кислому середовищі. Про це можуть сигналізувати і деякі сорняковие рослини: на сильнокислому землях добре ростуть хвощ, запашний колосок, жовтець повзучий, фіалка триколірна, вереску. Про слабокислою середовищі свідчить лобода і кропива. Зовсім не виносять скислої землі, а, отже, і не ростуть на ній ніколи червона конюшина і буркун.

Причини підвищення кислотності ґрунту

Існують різні фактори. Є, скажімо, фізіологічно кислі мінеральні добрива, і якщо їх часто застосовують, то в землі з часом створюється відповідне середовище. Крім того, рослини самі по собі «висмоктують» кальцій, плюс він вимивається опадами. Все це і призводить до того, що земля повільно окислюється. Як правило, на суглинках і глинистих ґрунтах проводиться повторне вапнування через вісім – десять років, а на пісковиках і супіщаних грунтах через шість – вісім. Повторні вапнування стають непотрібними, якщо на ділянку регулярно вносяться органічні добрива.Так чому ж шкідлива надмірна кислотність грунту і, навпаки, не можна пошкодити вапнуванням? Адже, вносячи вапно, можна і переборщити, тобто передозувати. Звичайно, передозування не бажана, тому що в переізвесткованной грунті значно гірше засвоюються деякі поживні речовини, наприклад, калій і практично всі мікроелементи (за винятком молібдену). Майже тим же самим шкідливі і кислі грунти: тут погано засвоюються всі елементи живлення, не розвивається коренева система, а, отже, і вся рослина, накопичуються різні шкідливі речовини, придушуються корисні мікроорганізми.

Коли, як і чим треба вапнувати грунт

Взагалі-то, вапнувати найкраще за рік-два до посадки рослин або вже хоча б перед самою посадкою. Але якщо кислотність ґрунту підвищилася вже в зростаючому саду, то нічого не поробиш – треба вносити вапно.Для орієнтовного визначення норми внесення вапна в грунт, можна скористатися цією табличкою.

Найоптимальніше для цього час – осінь, хоча можна і навесні. При оранці або перекопуванні розкидається на ділянці гашене вапно у вигляді порошку або мелена крейда, так, щоб вони рівномірно розподілилися по поверхні землі. Бажано, звичайно, вносити їх разом з добривами, ретельно змішавши. Крім вапна і крейди, для цієї мети використовують ще мелений вапняк, мелені доломіт, кісткове борошно, мартенівські і доменні шлаки, навіть цементний пил.